Христина Підлісецька, 32 роки. Вокалістка та арт-менеджер українського християнського гурту “Кана”. Співавтор та тренер музичних проектів для християнських виконавців “Kerygma Project “, “Kerygma Project 2” та християнських гуртів “Музичний курс Ceciliarec MC”; один із ідейників молодіжного фестивалю “Вітер На-Дії”. Дружина (Христина співає разом з чоловіком Олексієм, гітаристом, в одному музичному колективі), мама двох дітей (2 роки та 1 місяць). Перша освіта – журналіст.
— Христино, наскільки я знаю, саме ви, гурт “Кана”, були ініціаторами перших музичних християнських фестивалів в Івано-Франківську. Яка тоді була ситуація в християнською молодіжною музикою в регіоні й в Україні загалом?
— Ситуації не було ніякої, тому її необхідно було створити – це якщо ми говоримо про Католицьку Церкву і поп-музику як таку. В протестантському середовищі музика була. Її, в основному, привозили з Америки, перекладали цілі проекти і такі церкви, як Хілсонг (протестантський харизматичний рух, який виник у Австралії – ред.), вже на той час активно працювали.
Ми також, пам’ятаю, слухали ті пісні, вони були здебільшого російською, але це було хоч щось.
Чому в нашому середовищі виникла потреба в такій музиці? Ми всі (майбутні учасники гурту “Кана” – ред.) на той час належали до Школи християнського життя і євангелізації святої Марії з Назарету Матері Церкви. Школа і спільноти, які формувались при Школі, мали велику потребу в музикантах – от ми фактично відповіли на ці потреби. Думаю, якби не Школа на той час, то нам як простим парафіянам навіть не спало б на думку коли-небуть займатись такою музикою в Церкві.
Щодо фестивалів – і зокрема у Франківську, – то ситуація була схожа. Для розвитку музики при Школі ми вже як музиканти з “Кани” запросили польський гурт “New Life’M” провести навчання для музикантів в Україні, заразом вирішили спільно з ними пограти кілька євангелізаційних концертів. Концерт у Франківську організувала я, згодом, надивившись на різні фестивалі в Польщі, – запропонувала своїй спільноті „Як Марія” перетворити стандартний концерт на великий фестиваль, вже з різним наповненням. Говорити про то можна дуже багато :)
Таким чином все це засновувалось: якщо ми, як “Кана”, хотіли десь грати – ну то мусили самі собі щось і організувати. Так і робили: різні тури містами України і різні євангелізації, і нічні чування, і молодіжні акції. Було тоді в нас самих багато ентузіазму. Так це все й почалось 13 років тому.
Згодом ми вирішили займатись виключно музикою, бо, по-перше, почали з;являтись організатори схожих акцій, а по-друге, нам то вже було заважко – все поєднувати.
— Скільки років пройшло від моменту, як ти почала активно співати на сцені, до моменту, коли захотілося навчати інших, передати свої знання й досвід?
— Мабуть, такого питання навіть не виникало – ми одразу почали формуватись на подібних навчаннях для музикантів, які проводили музиканти із згадуваного вже гурту “New Life’M”. Ми знали, що мусимо передавати знання і, мабуть, не випадково свій перший концерт як “Кана” заграли в рамках З’їзду для Музикантів у Хмельницькій області. Хоча стратегія викристалізувалась десь кілька років тому: спершу ми самі багато вчились цього ремесла, потім почали давати разові навчання.
Пам’ятаю, їздили в Росію (Казань, Ростов на Дону) – робили там реколекції для музикантів, згодом Білорусь – особливо пишаємось командою “РИБИ” із Жодіно: зараз це повноцінний гурт, який вже робить в своїй країні фактично те, що й ми тут, і з своєю особливістю!
Потім почали знімати уроки для гітаристів і виставляти на своєму каналі в YouTube – з цього процесу теж було багацько класних відгуків. І вже, як результат, – заснували на базі “Кани” творчу студію “Ceciliarec”. Взагалі, ділитись досвідом, організовувати щось для інших – це великий кайф для нас самих.
— Які імена вдалося відкрити в проекті “Kerygma”? Як ви шукали цих людей?
— “Kerygma” – це теж один з проектів “Ceciliarec”. Була, власне, ідея підтримати авторів пісень, які ніколи до того не мали досвіду праці в групах. Людей ми не шукали – до нас протягом усього часу дуже багато пишуть, надсилають свої пісні, запитують, що далі з тим робити – от ми і відібрали з-поміж тих осіб.
Загалом, шукали теж таких, які б одразу могли заспівати і, скажу чесно, в якійсь мірі це було чудо. Бо, зазвичай, щоб отримати такий результат, як ми маємо у “Kerygma”, то довелось би потратити багато часу на репетиції. А в цьому випадку все виходило у ході запису, і для нас це великою мірою дія Духа Святого! Імена – Марічка Мартюк, Марічка Чабан із феноменальним хітом “Бути Щасливим”. Це Славко Геник – скромний хлопака із Кам’янця, який своїми піснями просто відкрив на Бога багато сердець.
Славко Геник “Славлю Тебе”. Відео з Kerygma Project 2
Це й Славко Чернецький із Кам’янського – дуже Божий реґі-виконавець; Галочка Риба, Галя Коновал, Сергій Львов з Києва – словом, багато класних. Зараз ці люди стали міні-спільноткою і прагнуть далі продовжувати цей проект, тому як нагодяться спонсори – то будемо раді!
— Хто саме був ініціатором та ідейником навчального курсу для гуртів “Ceciliarec MC”?
— Навчальний курс ми виношували довго. Ми – це Лєночка Скиба, яка ще з часів Школи була організатором разових реколекцій для музикантів, і я з Олексієм, яким чомусь зовсім не сидиться вдома. Ідея обдумувалась довго, сформувалась і трішки постояла для перетравлення. У відповідний момент вдалось її презентувати отцю Ростиславу Пендюку (голові Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ – ред.) а там вже й перед командою, відповідальною за проекти в Церкві. Чудом наша ідея пройшла – ось так ми й почали той навчальний курс.
— Які ми, миряни й богопосвячені особи в Церкві, маємо результати на сьогодні після того, як всі ці музиканти чогось у вас навчилися ?
— Зараз наразі важко сказати. Зазвичай, такі проекти дають результат трішки згодом. Тобто добре зерно мусить простояти свою „зиму” у землі, щоб дати результат, плюс ґрунт має бути плодючим, аби плід не пропав. Наразі ми в очікуванні. Але, як мінімум, маємо зараз альбом “Сіль” із 17 композиціями від девяти гуртів. Маємо презентованих власне 9 гуртів: “Метаноя”, “The Secret of Seven”, “The Brightberry” з Києва, “ЖиВи”, “Територія Душі”, “SofiBand”, “Zion” зі Львова, “YakMa Band” з Івано-Франківська, “Shemma Band” – з Хуста. Бачимо, деякі з цих команд зараз дуже активно розвиваються, деякі впали в, так би мовити, сплячку. Загалом, рік був дуже інтенсивним, і висновків можна наробити дуже багато.
— Які плани далі – у вас як у гурту і як в ініціаторів змін в українській християнській музиці?
— Після музичного курсу “Ceciliarec MC” гурт “Кана” перебуває на етапі чогось нового і довговиношуваного. Нам цей курс теж дуже “прочистив мозок”, і багато речей засвоїлось і переоцінилось. Тому ми з “Каною” активно налаштовані на зовсім нову працю і зовсім інші результати.
Дивись відеокліп “Веснянка” від гурту “Кана”
Християнську музику як таку наразі залишимо в спокої. Свою місію ми на цей момент виконали – тепер чекаємо плодів та ініціативи від учнів. :) Бачимо, що потрохи з’являються музиканти з різних середовищ, які прагнуть робити щось схоже. Дуже приємною новиною стала подія, яка днями відбулась у Хмельницькій області: “Реколекції для голосу” – це щось подібне на те, що робили ми, але в іншому ,більш класичному римо-католицько-літургійному форматі. І організовували цю подію наші друзі, які нещодавно стали священиками. Нам з того дуже радісно, і бачимо, що в якісь мірі можемо спокійно зайнятись своєю творчісю, залізти, так би мовити, на кілька місяців у мушлю. Планів у нас зараз дуже багато, але, в основному, ми націлені на працю музичну: шукаємо нових пісень, їхнє нове звучання, оформлення і т.д. Намагаємось повернутись із тим всім, так би мовити, до Дому Отця. Дуже сподіваємось на швидкий і по-новому якісніший матеріал – ну бо по-іншому вже не маємо права :)
— Христино, ти – ще й молода мама. Як вдається поєднувати виступи, роботу в Церкві та мамівство?
— Та вдається, коли є велике бажання і особливо коли від того, що робиш, мурашки бігають в животі. Насправді те, що ми робимо, потрібно нам найбільше – це наше покликання в покликанні. Ми всі, попри великі зайнятості, роботи, сім’ї – отримуємо велике задоволення, коли граємо нашу музику. А особливо коли граємо під час молитовних зустрічей. Це саме те, до чого нас Бог кличе вже стільки років, і я думаю, якби то була тільки наша людська ініціатива, то ми б вже давно від цього відмовились, бо світ пропонує, повір, значно більше “цікавіших” пропозицій. Але навіть на останньому з’їзді для музикантів ми так собі тихенько зібрались на лавочці позаду реколекційного будинку в Брюховичах і просто ще раз відверто зізнались один одному в тому, що любимо те, що робимо і хочемо попри всі перешкоди не зрадити один одного і Бога.
А щодо сім’ї та дітей, вважаю, що для малюків бути з нами у вирі всіх цих подій – це найкращий спосіб показати їм Церкву із середини, прищепити любов до Бога і музики, бо думаю, бути байдужими їм до музики все-таки не вдасться. Ну і як мамі – мені значно приємніше бачити, як вони із цікавістю тягають шнурки і бринькають на гітарі, ніж нудяться в домі на одному місці. Словом – це взаємовигідний процес для нашої сім’ї, це точно!
Розмовляла Марта Гарилів
Фото зі сторінок Христини Підлісецької та гурту “Кана” у Фейсбуці
